Охайність розуму - Страница 19

Предыдущая
19 / 19

«Юлю, що з тобою? Здається, ти чекаєш із нетерпінням хлопчиська? А ну, марш від вікна!»

І тут Кеша з’явився на узліссі. Крокував у сліпуче білій сорочці, у краватці й піджаку. І ніс букет справжніх троянд, білих і пурпурових. Видно, з міста тягнув, на станції таких не продавали. Підходячи до хвіртки, засоромився, сховав було квіти за спину, але, повагавшись, виставив перед собою: мовляв, мислю відкрито, живу відкрито, йду до дівчини з квітами, і нехай усі бачать.

Юля кинулася було до дверей, спохопилася на півдорозі. А як же апарат? Вмикати чи ні? Чи варто читати потаємні думки, не відкриється щось непристойне, як у Мусіного Бориса? Навіщо їй іще одне гірке розчарування?

Але хіба вона сумнівається в Кеші? Йде до неї людина з відкритим серцем, «відкритою» головою, пропонує мислити спільно.

Юля увімкнула апарат.

Предыдущая
19 / 19